У березні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила у світі пандемію через коронавірус COVID-19. За визначенням ВООЗ, пандемія – це поширення захворювання у світових масштабах. Цей термін застосовується до інфекційного захворювання, яке загрожує багатьом людям у всьому світі одночасно та, як правило, характеризується відсутністю колективного імунітету в людства і ефективних засобів профілактики (вакцин) та лікування. Кількість смертей від COVID-19 швидко перевищила кількість смертей під час пандемії свинячого грипу у 2009-2010 рр. ВООЗ зафіксував експоненціальне прискорення поширення коронавірусу: перші 100 тисяч осіб захворіли за 67 днів, другі – за 11 днів, треті – за 4 дні, четверті – за 3 дні, п’яті 100 тисяч – усього за 2 дні. В окремі дні в Італії фіксували рекордні 743 смерті на добу, в Іспанії в один з днів померло 738 людей. Станом на 1 вересня, у світі було зафіксовано 25,3 млн інфікованих COVID-19. Загальна кількість померлих від інфекції становила 848 тис. Одужали 16,7 млн. За прогнозами науковців при найсприятливішому варіанті кількість загиблих сягне 15 мільйонів осіб, при найгіршому – понад 68 мільйонів. Окрім загрози людству через пандемію коронавірусу світ зіткнувся з економічною кризою, яку МВФ назвав найбільшою з часів Великої депресії 1930-х років. В Україні вірус вже завдав майже безпрецедентний економічний і соціальний збиток з початку березня, коли про його існування було повідомлено. По всій країні були закриті заклади освіти, центральні та муніципальні органи, комунальні та приватні підприємства тощо. Бізнес на карантині фактично залишив понад мільйони працівників без доходу. Органи місцевого самоврядування фактично залишилися сам на сам в період карантину без підтримки центральних органів влади. Наразі світ перебуває на порозі другої хвилі пандемії. За прогнозами ця хвиля буде ще більш небезпечною та руйнівною, як для людства, так і для економіки. Зазначені вище дані свідчать про неефективність способу подолання пандемії через коронавірус COVID-19 шляхом запровадження жорстких карантинних умов та вказують на необхідність пошуку більш дієвого механізму та вироблення комплексного рішення, який дасть змогу контролювати поширення COVID-19, збереже життя людей та мінімізує негативний вплив на економіку країни.

Проект "Україна – Діброва: перший етап реалізації" має на меті відпрацювання пілоту моделі підвищення екологічної та громадянської свідомості в 5 громадах України за 6 місяців 2020 року, а саме залучення до руху "Україна-Діброва" та навчання активістів, пересічних мешканців основам вирощування дубів з жолудя.

Проєкт "Інтернет-платформа "Чарівні речі" спрямований на соціальну адаптацію людей із соціально вразливих груп (люди з інвалідністю, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування), задоволення їх потреб на самореалізацію, підтримку творчого потенціалу, покращення фінансового становища. Платформа об'єднає людей з інвалідністю для творчого розвитку та презентації широкій аудиторії унікальних авторських виробів ручної роботи.   

Дитячий рибальський фестиваль "KINGFISHER" — це одноденний інклюзивний захід на відкритому повітрі з елементами психологічної релаксації в форматі рибальського фестивалю для дітей у віці від 7 до 17 років, включаючи дітей з сімей в складних життєвих обставинах і дітей з особливими потребами. Організоване безбар'єрне середовище, допомога з боку професійних інструкторів і професійний рибальський інвентар (вудлища, оснащення, підгодовування, наживка) забезпечать можливість дітям в складних життєвих обставинах і дітям з особливими потребами взяти участь в поплавковій рибалці. Захід розрахований на участь 35 дітей. Формат заходу передбачає екологічно-просвітницьку складову, навчальні майстер-класи та нагородження дітей-учасників. 

Закарпаття – один із найкраще забезпечених водними ресурсами регіонів України. З карпатських витоків живляться такі важливі водні артерії Європи: Вісла, Дунай, Тиса, Дністер їх численні великі та малі притоки. Карпати – джерело 80 % водних ресурсів Румунії і 40% запасів води України також із Карпат. Але доводиться із тривогою констатувати, що Карпати можуть втратити для Європи своє важливе значення, як джерело прісної води. Гірські регіони найбільш вразливі до «сміттєвої проблеми». Сміттєвози, які зазвичай без проблем курсують рівнинними селами, не їздять у гори, куди часто взагалі немає нормальних доріг, а якщо і є, то вартість вивезення сміття звідти сягає захмарних висот. Через це голови гірських громад часто крізь пальці дивляться на незаконні сміттєзвалища, паління сміття селянами й викидання його у річку. Саме річки, як це не прикро звучить, є «головним сміттєпроводом» українських Карпат.