За попередніми оцінками, в акваторії Чорного моря знаходиться від 400 до 600 мін. Частина з них – українські, були викрадені під час окупації Криму в 2014 році. Після кожного шторму, ці протикорабельні міни з’являються на морському узбережжі та загрожують життю тим, кому не пощастило відпочивати в їх зоні ураження. Втім, міни що детонують на узбережжі – лише вершина проблеми. Будь-яке судно, що пересікає акваторію Чорного моря, наражає себе на велику небезпеку. Так, 28 липня в гирлі Дунаю в результаті зіткнення з міною підірвалось українське гідрографічне судно «Шляховик». Вибухи становлять серйозну загрозу також і для морських ссавців, які занесені до Червоної книги України й охороняються багатьма міжнародними конвенціями. Наприклад, усі три види дельфінів, які живуть у Чорному морі, є червонокнижними, їх дедалі частіше знаходять мертвими на узбережжі в Україні, Туреччині, Болгарії та Румунії. Крім того, чимало сполук, що розроблені як бойові хімічні речовини і виділяються при детонуванні, є дуже токсичними. Вони можуть вражати деякі водні організми, а також накопичуватися й роками зберігатися в природному середовищі. Тож хімічне забруднення, у тому числі й водних ресурсів, — ще один супутник війни. До 2022 року Україна ніколи не стикалась з проблемою розмінування такого масштабу. У нас немає ні досвіду, ні необхідного технічного обладнання. Єдиний апарат для пошуку і розвідки вибухонебезпечних речовин, що планувався для використання ВМС, був «Софокл-1». Наразі, прилад вийшов з ладу. Центральний військово-морський музей України оголошує збір коштів для придбання нового робота-дрона “Falcon”. Цей апарат збереже життя саперів, які вимушені зараз особисто досліджувати вибухонебезпечні предмети, та пришвидшить процес розмінування Чорного моря. Сума чимала, проте навіть 10 гривень зекономлених на чашці кави і витрачених на підводного дрона, суттєво допоможуть у досягненні мети.

У зв'язку з військовою агресією РФ, за час бойових дій, утворилася гостра необхідність у проведенні пошукових робіт, ексгумації (витягу) та транспортуванні тіл (останків) загиблих військовослужбовців Збройних Сил України із залученням громадських об'єднань, які мають відповідний досвід. Центральним управлінням цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, в рамках реалізації Гуманітарного проекту Збройних Сил України "НА ЩИТІ" (раніше - ЕВАКУАЦІЯ 200), було прийнято рішення запропонувати на безоплатній основі задіяти сили та засоби Громадської організації "Військово-історичний центр "Пам'ять та слава" до виконання поставлених завдань. Члени Центру вирішили приєднатися до Гуманітарного проекту ЗСУ "НА ЩИТІ".

Проєкт «Порт надії»: Гуманітарне забезпечення та підтримка постраждалих внаслідок війни, нужденних, евакуйованих осіб та переселенців, в першу чергу дітей, сімей з дітьми, осіб похилого віку. Автори проєкту: МА «Євростратегія» при підтримці БФ «Чеснота».

Громадська ініціатива «Допомога одеській територіальній обороні» має на меті задовольнити немілітарні та гуманітарні потреби підрозділів тероборони у зв’язку з бойовими діями в Україні. Міжнародна Асоціація «Євростратегія» та Соціальна Краудфандингова Ресурсна Платформа «SIPstarter: Social Investment Projects» пропонує всім приєднатися до ініціативи. Ми діємо на підставі Меморандуму з Силами територіальної оборони "Південь".

Дитячий рибальський фестиваль «KINGFISHER» - це одноденний інклюзивний захід на відкритому повітрі з елементами психологічної релаксації в форматі рибальського фестивалю для дітей у віці від 7 до 17 років, включаючи дітей з сімей в складних життєвих обставинах і дітей з інвалідністю. Організоване безбар'єрне середовище, допомога з боку професійних інструкторів, професійний рибальський інвентар та унікальна концепція заходу забезпечать можливість діткам не тільки взяти участь в поплавковій рибалці та відпочити на природі. Захід розрахований на участь 40 дітей.

Закарпаття – один із найкраще забезпечених водними ресурсами регіонів України. З карпатських витоків живляться такі важливі водні артерії Європи: Вісла, Дунай, Тиса, Дністер їх численні великі та малі притоки. Карпати – джерело 80 % водних ресурсів Румунії і 40% запасів води України також із Карпат. Але доводиться із тривогою констатувати, що Карпати можуть втратити для Європи своє важливе значення, як джерело прісної води. Гірські регіони найбільш вразливі до «сміттєвої проблеми». Сміттєвози, які зазвичай без проблем курсують рівнинними селами, не їздять у гори, куди часто взагалі немає нормальних доріг, а якщо і є, то вартість вивезення сміття звідти сягає захмарних висот. Через це голови гірських громад часто крізь пальці дивляться на незаконні сміттєзвалища, паління сміття селянами й викидання його у річку. Саме річки, як це не прикро звучить, є «головним сміттєпроводом» українських Карпат.